Сообщения без ответов | Активные темы Текущее время: 17 июл 2019, 19:59



Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 
«Поема золотого сонячного сяйва» 
Автор Сообщение
.....
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 10 янв 2010, 19:34
Сообщения: 338
Ответить с цитатой
Сообщение «Поема золотого сонячного сяйва»
21 червня 1971 р експедиція під керівництвом Бориса Мозолевського безрезультатно завершувала археологічні дослідження Товстої Могили. Ну, як же так? Він же у гуртожитку перед від’їздом залишив записку «Зобов'язуюсь знайти щось велике і блискуче». І нічого. Зараз обід, хлопці на честь завершення роботи на кургані купили пива. Закінчать пити – і шабаш. І вже перед самим виходом Борис Миколайович спустився за природною потребою.
14:30 – найважливіша дата у житті Бориса Мозолевського. Про цю неймовірну мить у «Скіфському степу» Бориса Мозолевського читаємо: «Я розчистив один із сагайдачних наборів під стінкою дромосу і, згортаючи густий глиняний чамур, що вкривав долівку, відчув, як пальці щось боляче шкрябнуло (то був «гострий козячий ріг» пекторалі! – Авт.). Я побачив, як зблиснуло золото, і якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками. На хвилю я заціпенів...». Борис Миколайович покликав колегу (Євгена Черненка) – і вони вдвох «підняли пектораль із долівки, обмили її в копанці, зробленій для стікання води, винесли до світла у вхідну яму і, як діти, почали від радості цілувати. Перед нами була річ справді небачена. Вага пекторалі 1150 грамів, діаметр 30,6 сантиметра...».
З легкої руки археолога Євгена Черненка за цим казково красивим знаком необмеженої царської влади закріпилася її нинішня назва – «пектораль». Знайдена пектораль із золота 958-ої проби датується IV ст. до н.е.
Найбільше відкриття археології ХХ століття, «поема золотого сонячного сяйва», якому передували 35 років непростого життя непосидючого упертюха-мандрівника, поета, шукача пригод «на свою... голову». Вражає сміливість українців-упертюхів! Знаючи, що відкриття такого рівня осідають у музеях митрополії, Борис Мозолевський, надягнувши на шию вишукану прикрасу філігранної грецької роботи, чудо «мікромініатюрної» ювелірної техніки, 1150-грамовий шматок чистого золота, зверху – засмальцьовану стару тілогрійку, привіз її до Києва.
А потім куди? Борис Мозолевський жив у гуртожитку, тому подався до авторитета - Олеся Гончара. Той назвав знахідку «поемою сонячного каменя», але відмовився її залишити у себе.
І от кандидата на відправку до Мордовії приймає перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест. На зустрічі також були голова Інституту археології Федір Шевченко та президент АН УРСР Борис Патон. Бесіда була дуже плідною: археолог, який жив у гуртожитку, отримав трикімнатну квартиру; зарплата у 98 крб. зросла до 200 крб. Окрім того, 500 крб. премії. Попри тиск Москви, скарб залишився у Києві (зберігається у Музеї історичних коштовностей України).
Дві третини скіфського золота у фондах Музею історичних коштовностей України — знахідки експедиції Мозолевського.


Вложения:
пектораль.jpg
пектораль.jpg [ 18.32 Кб | Просмотров: 4347 ]
20 июн 2015, 20:51
Профиль WWW
.....
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 10 янв 2010, 19:34
Сообщения: 338
Ответить с цитатой
Сообщение Re: «Поема золотого сонячного сяйва»
Скифская могила - раскопки на Днепропетровщине, близ с.Горняцкое


20 июн 2015, 20:55
Профиль WWW
модератор
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 30 ноя 2009, 21:34
Сообщения: 2795
Откуда: Полтава
Ответить с цитатой
Сообщение Re: «Поема золотого сонячного сяйва»
Як зараз кучеряво пишуть, а все діло в тому що Борис Мозолевський після демобілізації переїхав до Києва, де протягом майже 10 років працював кочегаром. Без відриву від роботи з 1958 року заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського університету. Після закінчення університету працював у 1965–1968 рр. редактором у видавництві «Наукова думка» (Київ), редагуючи видання з археологічної тематики. В цей час ближче познайомився з археологією і з археологами — зокрема, з О. І. Тереножкіним. Це знайомство на довгі роки пов'язало Б. Мозолевського з археологією. Оскільки фахової освіти він не мав то був, як тоді казали, краєзнавцем і зараз би ні в жисть не отримав "відкритого листа на розкопки" тобто був чорним археологом - як модно зараз писаки припідносять. Тільки після доставки в Київ Пекторалі став молодшим науковим співробітником Інституту археології АН УРСР, був прийнятий до Спілки письменників України. 1980 року захистив кандидатську дисертацію. 3 1986 р. і до кінця життя працював завідувачем відділу, потім — сектору скіфської археології Інституту археології НАНУ. Це жодним чином не применшує його заслуг, просто показує який потенціал душать нинішні чинуші від археології.

_________________
нихто не повинен бути таким як ти
скайп irbis0700


21 июн 2015, 22:42
Профиль
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron
Locations of visitors to this page
Rambler's Top100

Русская поддержка phpBB